Тетяна Калініченко пише:
“Мрії здійснюються, в дитинстві в мене була листівка з зимовим лісом, яку я дуже любила, а сьогодні це вид з мого вікна…
Я добре пам’ятаю свою одну молитву. Якось їхала втомлена додому і нила, що я через завантаженя зовсім не бачу красу Божого Творіння. Казала, що я хочу бачити сходи і заходи сонця, що хочу бачити зоряне небо… Минуло близько двох років, за цей час я переїхала в новий дім. В ньому ще не було фіранок на вікнах і першої ж ночі, в новій оселі, я побачила невимовно яскраві зорі над чорним пухнастим лісом. Це було щось таке дивовижне, що перехоплювало подих. Я пам’ятаю, як лежала в порожній кімнаті на надувному матраці і просто розсипалась в подяках. І рій думок… “я не встигала милуватись зоряним небом в прогулянках, а Ти дав мені це небо в мій дім”… Після того, ще були вечори і різнобарвних заходів сонця над пухнастими соснами, грози з буревіями, які заколисували мої дерева… були зорі…
І от, якось вранці прокинулась, а кадр з дитячої листівки став моїм видом з вікна. Думаю, що Господь так показує мені свою любов і турботу, якщо я не встигаю милуватись красою в прогулянках, краса увійшла в мій дім через вікна, щоб зцілювати мене від втоми дня.”
НЕВЖЕ ДАНУ ГОСПОДОМ КРАСУ ХТОСЬ МОЖЕ ПЕРЕТВОРИТИ В КАЗОЧКУ ?